Покровський район
Початком відліку історії району є рудники Дубова та Суха Балка. Відкриті ще наприкінці ХІХ століття, вони і сьогодні є головними підприємствами по видобутку високоякісної залізної руди. У 1885 році англійський підприємець К. Д. Перрі розпочали розробку родовищ залізної руди відкритим способом на території підприємства "Суха Балка". Становлення компанії тісно пов'язано з формуванням і розбудовою залізорудної промисловості Кривбасу. Найбільш активний розвиток рудника «Суха Балка» відбувся за радянського періоду, що було обумовлено індустріалізацією всього регіону та зростаючою потребою у сировині підприємств металургії Дніпропетровщини. До середини минулого століття підприємство носило ім'я І. Сталіна. У повоєнні роки рудник входив до складу тресту «Ленінруда», у 1973 році разом із трестом «Суха Балка» увійшов до складу Виробничого об'єднання «Кривбасруда».
Також життєвоважливим об'єктом для району є Кресівське водосховище. Перша черга будівництва греблі Кресівського водосховища була закінчена в 1929 році у зв'язку з будівництвом Криворізької районної електростанції (КРЕС), побудованої в тому ж 1929 році. У повоєнний період, у 1948 році була завершена друга черга будівництва греблі, після чого площа водосховища збільшилася, затопивши більшу частину долини і гирла балок, кілька населених пунктів, кладовищ і сільськогосподарських площ. Під час Другої Світової Війни при наступі радянських військ німецьке командування планувало підірвати греблю і затопити водами Кресівського водосховища долину річки вниз за течією. Але в лютому 1944 року спецзагін підполковника Аркадія Шурупова, захопив і розміновував греблю і далі утримували її будучи в оточенні, врятували греблю від вибуху, а місто — від затоплення.
Цій події встановлен пам'ятник "Пам'ятник захисникам греблі КРЕС, або Пам'ятник воїнам спецзагону". Під час розмінування воїнам доводилося відбиватися від ворожих атак. У боях загинули 16 людей, 36 отримали поранення. На честь їхнього подвигу 7 травня 1977 року було встановлено пам'ятник. Архітектором виступив Святослав Буланов. У центрі композиції – залізобетонний куб. З одного боку куба розміщено залізобетонні цифри "1944". Вінчає скульптуру 57-міліметрова протитанкова гармата. На площі поруч розташовані гаубиця та зенітна гармата.
У Покровському районі існує й такий мікрорайон як Рибасове. Виникло як володарське село поручика Дмитра Рибасова в середині 19 століття, на землях, які Рибасов отримав нагороду за бойові заслуги та вірну службу, всього – 1790 гектарів. Знаходилося в адміністративному підпорядкуванні Веселотернівської волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Спочатку називалася Дмитрівка - на ім'я власника села, потім Петрівка. Спочатку існування являло собою вулицю глинобитних будинків. Мешканці працювали на панській землі.
З початком промислового видобутку залізняку Криворіжжя, більшість малоземельних селян починає працювати на рудниках Кривого Рогу – Олександрівському, Новоросійському, Ростківському, наймалися на будівництво Саксаганської гілки Катерининської залізниці. У цей час відбувається швидке зростання населення Рибасового. Згодом перетворилося на робоче селище копальні імені Кагановича.
Існує також мікрорайон Верабове розташований у північно-західній частині Покровського району Кривого Рогу поблизу села Веселий Кут. Закладений у кінці ХІХ століття на землях поміщиці Верабової. Являв собою хаотичні забудови з землянок і бараків. З 1903 р. діяла Вечірньокутська Свято-Миколаївська церква, яку побудовано на кошти поміщиці. Господарку вбили в 1918 р. з метою заволодіти майном. У 20-30-х рр. позначалося як гірниче селище. Розвитку набуло в 50-60-х рр.
Ще є й Соколовка, житловий масив на лівому березі Кресівського водосховища.
Заснована як робоче селище у 1922 році переселенцем із села Лозуватка Соколовським, від прізвища якого і отримала свою назву. У 1930-х роках Соколівка була звичайним гірницьким селищем з хаотичною забудовою. Мешканці працювали на шахтах та рудниках Кривого Рогу. Найбільшого розвитку селище отримало у 1950—1960-х роках.