Центрально-Міський район

Історія міста та його розвитку починається з цього району та Проспекту Поштовий. Тут розташовано багато старих будівель, які не погано зберіглись та історичні пам'ятки. 

Пам'ятки

Також у цьому районі на вулиці Свято-Миколаївській велися розкопки у 2016 році і було знайдено фундамент храму. З історичних джерел відомо, що на цьому місті в 1761 році була зведена дерев'яна церква, а в 1864 р. поруч з нею розпочалося будівництво величного кам'яного храму, що діяв до початку гонінь на церкву у ХХ ст. Також на цьому місці були виявлені стародавні артефакти, прикраси, інструменти тощо. 

У межах района є мікрорайони, один із них - Гданцівський. Розвиток Гданцівки пов'язаний з розвитком металургійної промисловості в регіоні. В останній чверті XIX століття неподалік від села розпочались роботи на Лихманівському руднику. Він був орендований Новоросійським товариством на 60 років у селянина Лихмана.

В 30-х роках XX століття поселення увійшло до складу Кривого Рогу. У 1936 році на території Гданцівки під керівництвом садівника відділу благоустрою І. Я. Ткаченка було створено парк Комсомольський.

Ще один мікрорайон має назву Карачуни. Виник у 2-й половині ХІХ ст. як село на лівому березі р. Інгулець. У 1884 р. нараховувалось до 15 дворів, мешкало до 120 осіб. Розвиток почався з 30-х рр. ХХст.

Закладено парк імені Павлова (Карачунівський), формувалися вулиці. Масова забудова почалася з 1950-х. Розташовані заводи судоремонтний, бурових верстатів, стадіон. Поштовх до розвитку надав завод «Восход» (Турбінний завод «Констар»). За однією з легенд назву "Карачуни", а точніше "Карачун" дали одному з районів Кривого Рогу татари. У перекладі з татарської "карачун" означає "чорна смерть". Татари дали таку назву місцевості не просто так. Легенда про Карачуни свідчить: раніше через Карачунівську місцевість проходив чумацький шлях. Возили цією дорогою продукти. У давнину дуже часто траплялися набіги татар із Криму і, якось вони дізналися про цей шлях. Почали засідати в лісі грабувати чумаків, старих та немічних убивали, а молодих та здорових забирали в полон. Також татари забирали все, що везли чумаки. Такі набіги та засідки татар у лісі траплялися неодноразово, тому чумаки змінили свій шлях і почали обходити ліс стороною. В історичній групі "Криворізька старовина" Петро Подруль розповідав ще одну легенду про походження назви "Карачуни". Згідно з легендою, на території Карачунів текла річка Інгулець. Був там перекат з бродом, де були чорні скелі, які омивала крижана вода. Часто люди переходили річку цими скелями, а також набирали собі чисту воду. Але згодом люди, зокрема кочові татари, помітили, що люди та тварини, які пили воду з річки хворіли та швидко вмирали. Звідси й походить татарська назва "карачун" – "чорна смерть".

Існує і мікрорайон Змичка. Закладений у кінці 90-х рр. ХІХ ст. Мешкали сім'ї гірників. Існував базар, казарми й землянки. Розвиток набув у 20-30-х рр. ХХ ст. Назву одержав за часів колективізації, означає злиття міста з селом. Площа 2 тисячі га. Має 33 вулиці.